Син… Ти за кордоном, а я зараз тут…
І знаю тобі боляче та рани заростуть,
а поки, друже, тримайся і рук не опускай,
зайди в іншу кімнату, в цій глючить Скайп…
І камеру включи, о, тепер я тебе бачу,
ну, розповідай, що нового бусурманчик?
Чому мовчиш? Чому ховаєшся за маму?
Час розриває невидиму ниточку між нами…
Та не порве, чуєш сину, не порве ніколи!
І ти повернешся додому, де ми знову разом
замовимо картоплю фрі і “нап’ємся” коли,
наперекір усім нудним дорослим наказам!
Дістанемо усіх твоїх супергероїв,
увесь цей час вони стояли за твій дім горою…
Я розкажу всю правду, бо, сину, брехати гріх,
тут були зомбі та не ті, що у тебе в грі…
Ніч несе до твоїх пліч,
два вигнутих крила, заточених, як ніж…
Лети до мене!
Ріж, ці кілометри між,
якими пролягла, наша нескінчена ніч
від тебе і до мене…
Син… А що у тебе в школі? Множення?
Ну в цьому, як завжди, лиш мама допоможе нам!
Ти там дивись за нею, захищай і заступайся,
пробивай прямий, тому хто буде розпускати пальці!
А що там “по дівчатам”? Чого замовк?
Дівчата то ще не найбільші проблеми синок…
У мене все нормально… Тільки за вами сумую
і це холодне літо, як не будь перезимую…
Човен правиш ти за мене поки там,
пам’ятаєш, той хто більше робить, той і капітан…
Справжній… А тому не бійся праці…
Щоб путіну було гірше — частіше посміхайся!
Ти вже достатньо знаєш… Бо ця війна без “спросу”
зробила … Тебе за один день дорослим…
І ти не віриш більше у мої казки що я
тобі перед сном читаю щодня…
Ніч несе до твоїх пліч,
два вигнутих крила, заточених, як ніж…
Лети до мене…
Ріж, ці кілометри між,
якими пролягла, наша нескінчена ніч
від тебе і до мене…
